Життя за покликанням

Доля людини. Хто її визначає? Чи обираємо ми професію, чи, як іноді здається, вона обирає нас, — невідомо. Але якщо людина працює за покликанням, дійсно за справжнім велінням душі, це стає відомо всім: і тим, з ким вона працює, і тим, хто з нею так чи інакше спілкується. Людина щаслива, коли має внутрішнє джерело радості. А присвятити себе іншим, ділитися з ними своєю любов’ю, ласкою, знаннями, уміннями, бути закоханим у свій колектив, більше радіти успіхам своїх колег, ніж своїм — це дарунок долі, ласка від Бога.

Такою довгою і щасливою є педагогічна доля Савочки Лідії Іванівни, заступника директора з навчально-методичної роботи Державного навчального закладу «Охтирський центр професійно-технічної освіти». За покликанням душі вона обрала свій шлях і вже  44 роки  поспіль вона  поряд із професією педагога професійно-технічної освіти.

       Життя Лідії Іванівни  — це наче велика книга, в якій можна знайти цікаві й повчальні сторінки, пов’язані з минулим і сучасним.

       Дні дитинства, юності, зрілості, професійного становлення, наче плин води. Народилася Лідія Савочка  1 червня 1948 року в селі Боромля Тростянецького району. Закінчивши середню школу зі срібною медаллю, вступила до Київського політехнічного технікуму зв’язку, який також закінчила з відзнакою. Повернулася працювати на рідну Сумщину  спочатку оператором, а згодом і начальником Охтирського міського відділення зв’язку.

         У 1971 році зважилася на рішучий крок, прийнявши пропозицію керівництва Охтирського технічного училища №1 стати майстром виробничого навчання з профілю зв’язку. З цього року й почався відлік її педагогічної праці. Молода, енергійна, вона одразу ж прикипіла серцем до важкої, але улюбленої роботи. Не шкодувала власних сил і часу для навчання й виховання своїх учениць.

        З часом  Лідія Іванівна здобуває вищу освіту і стає викладачем спеціальних дисциплін з професії «Оператор поштового зв’язку», отримує педагогічне звання «Вчитель-методист» та почесне звання «Заслужений працівник  народної освіти Української РСР».

       Найхарактернішими педагогічними рисами  Савочки Лідії Іванівни є високий професіоналізм і творчий неспокій.  Саме вона у  1994 році представляла навчальний заклад на обласному конкурсі «Викладач року» і була визнана кращим викладачем області зі спеціальних дисциплін. Передовий педагогічний досвід Лідії Іванівни вивчали й упроваджували як на Сумщині, так і в інших регіонах України. Багато випускниць Лідії Іванівни стали начальниками відділень зв’язку, керівниками поштових підрозділів, педагогами- фахівцями.

         За роки педагогічної діяльності Савочку Л.І. полюбили  і учні, і колеги  за працьовитість, добрий характер, щиру пораду. Тож, з 2002 року  Лідія Іванівна обіймає посаду методиста Охтирського професійного ліцею,  а з 2012 року  посаду  заступника директора з навчально-методичної роботи Охтирського центру професійно-технічної освіти. Нині вона вчить тих, хто йде до дітей – викладачів та майстрів виробничого навчання, постійно упроваджує  та поширює  сучасні педагогічні технології, працює над оновленням змісту навчального процесу в закладі.

Зі слів Лідії Іванівни, розумієш, коли пройдено трохи більше, як половину життєвого шляху, коли струни душі вже бринять і радістю, і смутком, і болем, і любов’ю, зберегти рівновагу в житті їй допомагає невгасима енергія душевного тепла, справедливості й надії, яка так глибоко залягла в  душу.

         Повсякденна копітка діяльність на відповідальній посаді вимагає повної відданості справі, наполегливості, подолання труднощів, високого професіоналізму. Із честю Лідія Іванівна заслужила глибоку пошану серед людей, даруючи їм не тільки свої знання й досвід, але й тепло своєї душі.

Педагогічний та учнівський колектив

 Мороз Катерина Григорівна – Відмінник освіти України.

Майстер виробничого навчання у групі 1-4, а ми, її учні-першокурсники – майбутні слюсарі з ремонту сільськогосподарських машин та устаткування. Трактористи-машиністи сільськогосподарського (лісогосподарського) виробництва. Водії автотранспортних засобів.

Катерина Григорівна завжди допоможе і підбадьорить, її поважають і прислухаються не тільки учні, а й увесь педагогічний колектив нашого закладу. У своїх учнях вона виховує почуття гідності й патріотизму, відповідальності й колективізму.

 Учні групи 1-4

Рогальська Надія Петрівна – Відмінник освіти України.

Майстер виробничого навчання І категорії.

Своїм життям Надія Петрівна  довела, що праця справжнього педагога – це любов до своїх учнів, бо в них, а це хлопці і по 1 дівчині в групах, бачить сонце, яке повинно яскраво світити.

Надія Петрівна завжди вчить своїх учнів людяності, доброті й чесності. По-доброму сувора, справедлива, вона вміє знайти підхід до кожної дитини, пояснити, допомогти, підтримати!

Учні групи 3-4

Ода Вчителю

Учителю! Вам слава і хвала!

Що завжди поруч,

Коли потрібні слово й допомога,

Ви були!

Щоб мудрості навчити…

Учили  нас майстерності,

Порядності, поваги і любові.

Робили з нас людей,

Таких, як Ви учителів, механізаторів і лікарів.

Хто ми без Вас, Учителі?!

Пусті порожні душі,

які не знали ані формул, ані суфіксів…

Ліпили з крихт, шедевр людської доброти!

Спасибі, Вам кажу,  учителі,

за все, що дано Вам від Бога!

             Крамська Юлія, філія смт  Велика Писарівка

Наш викладач історії та правознавства – Рассказова Наталія Павлівна. Декілька років тому  закінчила Сумський державний педагогічний університет. Проте дуже цікаво викладає свої предмети. Її поява в аудиторії  завжди супроводжується чарівною посмішкою. Вона вміє все: і вдало пожартувати, і підбадьорити напередодні контрольної, і зрозуміло пояснити важку тему. Сама вона, здається, розповсюджує світлу енергію, доброту, тепло, але має бійцівський характер.

Коли ти не зрозумів якусь тему, обов’язково пояснить знову, хоч у неї не так багато вільного часу. У кожній дитині вона бачить насамперед людину, а потім — учня. Якби таких людей було більше, то світ був набагато кращим.

Маргарита, група 2-7

Учителю

Тобі, Учителю, мій рідний,

Вклоняюсь низько до землі,

За ті недоспанії ночі,

За працю, за красу душі.

Тобі, учителю мій рідний,

За мудру  щедрість вдячна я ,

За ніжність і турботу материнську,

За розуміння і  талант!

Дай  Бог тобі горіння,

Любові, злагоди, снаги,

Щоб вистачило Вам терпіння,

За ці тернистії труди!

Кравцова Дар’я,  філія ДНЗ «Охтирський центр ПТО» смт Велика Писарівка

Майстри своєї справи

Навчити техніку любити

І працювати на землі,

Тут допоможуть Вам майстри.

Це  трактористи  - машиністи,

 Досвідчені спеціалісти!

Ключі , гайки. зубчасті  передачі,

Вони навчать Вас відрізняти.

Мастила  різні і плуги,

Якої марки й ширини вони.

Коли поломка  трапиться  якась,

Знайти причину зможуть вмить,

адже вони -  сільськогосподарські майстри…

Щоб в землю вкинути зерно,

потрібно сісти за кермо.

Плуг в глибині  регулювати,

Щоб швидко в ріст воно пішло.

Хвала рукам, що пахнуть хлібом,

Мастилом і бензином!

Куткович О.М.,

 методист філії ДНЗ «Охтирський центр ПТО» смт Велика Писарівка

Відгук колег про наставника в роботі

     Власенко Ніна Степанівна – педагог за покликанням душі і серця. Вона ніби сузір’я,  яке поєднує в собі вимогливість до себе і до інших, тактовність, принциповість, привітність. ЇЇ приязна усмішка  і відкритий погляд очей випромінюють розум, доброту, ласку. Приваблює в ній  тонка, щира, поетична душа. Все своє життя  вказує дорогу своїм  вихованцям. 

      Ніна Степанівна - педагог від Бога. Кожного дня, приходячи на робоче місце,  вона серце віддає діточкам. Оскільки вони для неї є нашим майбутнім. Педагог бачить  у них не лише учнів, яких треба постійно повчати, а особистостей, у яких є власна думка, міркування про проблеми, які стосуються сьогодення.

       Ніна Степанівна – взірець. Увесь колектив  викладачів та майстрів виробничого навчання відокремленого навчального підрозділу м. Тростянець ДНЗ «Охтирський центр ПТО» бере  з неї приклад у професійній майстерності. Її шанують і поважають учні та батьки.

Мій найкращий вчитель

     Я вважаю, що кожен учитель гідний поваги і любові. Труд  педагога складний. Перевірка зошитів, підготовка до уроків – усе це забирає багато часу та сил. Крім того, робота з недбайливими учнями, які не хочуть  навчатися  і прогулюють уроки. А сам  урок! Учителю потрібно перевірити наші знання, пояснити новий матеріал, та ще й дисципліну підтримувати.

      Ця професія  дуже важка і відповідальна. Адже в його руках майбутнє нашої держави. Як це благородно давати іншим знання,  бути порадником і взірцем. Звичайно, далеко не кожний може стати справжнім вчителем. Для цього потрібно багато працювати, займатися самоосвітою, щоб уроки стали цікавими і корисними.

       Мені дуже подобаються всі  педагоги, які в мене викладають. Але найбільше – мій майстер виробничого навчання  кухарської справи Гребіник  Людмила Леонідівна, цікава людина, мудра і чесна. Їй можна довірити таємницю, розповісти про будь-яку ситуацію. Вона сварить і хвалить справедливо: у неї не має улюбленців. Людмила Леонідівна бачить у нас особистостей, допомагає розібратися в житті, не боятися труднощів, нести відповідальність за себе, сім ю, Батьківщину. Після уроків вона часто затримує, щоб вирішити  нагальні  питання.

        Я люблю свого майстра і намагаюсь завжди брати з неї приклад. Хочу побажати їй міцного здоров’я, успіхів у нелегкій праці і побільше  здібних учнів.

                                                                                                                                                                Банька Анна

                                                                                                                                                                 учениця групи № 1

                                                                                                                                                                 відокремленого навчального

                                                                                                                                                                                                                                                     підрозділу м.Тростянець