Виховання — це складний і багатогранний процес формування особистості, створення оптимальних умов для її фізичного, психічного та соціального розвитку.
Основна мета виховання — всебічний гармонійний розвиток особистості. Це зумовлено сутністю людини як найдосконалішого витвору природи й суспільства.
Всебічне виховання передбачає формування у людини певних якостей відповідно до вимог морального, розумового, трудового, фізичного й естетичного виховання.
Під гармонійністю (від гр. harmonia — злагодженість, співзвуччя, узгодженість у поєднанні чого-небудь) розуміють узгодження, поєднання цих якостей, їх взаємодоповнення та взаємозбагачення в духовному й фізичному єстві людини. Поняття всебічного гармонійного виховання діалектично взаємозв'язані і взаємозумовлені (рис. 6).
Перед моральним вихованням поставлено такі завдання:
• оволодіння особистістю правилами та нормами моральної поведінки;
• розвиток почуттів;
• формування переконань;
• формування умінь і навичок моральної поведінки.
Завдання розумового виховання такі:
• оволодіння знаннями, уміннями та навичками;
• формування наукового світогляду;
• розвиток інтелектуальних можливостей;
• оволодіння методами пізнавальної діяльності.
Трудове виховання передбачає вирішення таких завдань:
• формування здатності до праці;
• виховання соціально-психологічної готовності до трудової діяльності;
• виховання поваги до людей праці та її результатів;
• оволодіння уміннями й навичками трудової діяльності.
Завдання фізичного виховання такі:
• створення оптимальних умов для формування здорового організму людини;
• формування санітарно-гігієнічних умінь та навичок;
• тренування та загартування організму;
• виховання волі, розвиток спритності, краси тіла і рухів.
Естетичне виховання передбачає вирішення таких завдань:
• формування почуття прекрасного;
• виховання любові до природи та навколишньої краси;
• виховання стійких оцінних критеріїв до творів мистецтва;
• оволодіння знаннями та вміннями творити прекрасне в житті.
Комплексний підхід (від лат. соmplexus -— поєднання, зв'язок) до виховання передбачає діалектичне забезпечення єдності вимог у системі всебічного гармонійного виховання (морального, розумового, трудового, естетичного та фізичного), а також єдності й узгодженості форм, засобів і методів впливу на особистість з боку різних соціальних інституцій (сім'ї, загальноосвітніх та професійних закладів, дошкільних та позашкільних виховних закладів, засобів масової інформації).